Вікторія Детцель

Для мене Крим — це моя тітка Неля. Уже в зрілому віці вона кинула все в Чернівцях і придбала малюсіньку квартиру в Ялті.

“Я мрію повернутися в тітчин будинок у Ялті, що давно вже став моїм другим домом”

Неля — молдаванка, що все життя прожила на Західній Україні. Її гостинності і моторності можна тільки позаздрити, тому за кілька років миршава квартирка недалеко від набережної перетворилась на затишний будинок.

Вікторія 2

У ньому тітка приймала не лише мене, а й з десяток туристів. Вперше я поїхала до неї у 23. Та спогади про той відпочинок такі яскраві, наче мені було 10 і я вперше в житті побачила світ. Усе тому, що тітка Неля — жінка-феєрверк. 

Ми вставали о 5 ранку, щоби потрапити на безлюдний пляж для місцевих, куди пускали тільки за пропискою. Прописки в мене не було, але була тітка Неля. Вона тягала мене контрабандою — видавала за дочку або племінницю. 

Усі сусіди тітку знали. Вона була «новенька», та саме до неї ходили питатися про нетуристичні місця: усамітнені пляжі, дворики біля палаців чи найкращу місцеву каву.

Вона навчила мене ліпити вареники і крутити голубці: нагодувати всіх навколо українськими стравами було тітчиною місією. У її домі я вперше спробувала кримський делікатес — солодку каву з солоною бринзою. Цей післясмак я запам’ятала на все життя. 

На своєму подвір’ї вона розвела мініатюрний ботанічний сад. Персики, сливи, абрикоси, деревовидні троянди, гібіскуси. Жовті, світло-рожеві, червоні, багряні. Туристи по дорозі на пляж зупинялися, аби сфотографуватися на тлі цієї краси. 

Ринок був теж її стихією. Вона кружляла між рядами, жонглювала овочами, знаходила найсолодше й найсвіжіше. А ще вона водила мене на ринок-вернісаж. Я дуже любила всілякі брязкальця — сережки, браслети, кільця. Ми ходили до ювелірів, що робили прикраси зі срібла з натуральним камінням: кварцем, аметистом, бірюзою. Кожного року я привозила собі звідти новий набір. 

Вечорами ми ходили на набережну, де бували концерти. Одного разу виступала молдавська група, ми з тіткою не втрималися — і пустились танцювати сирбу. Туристи приєдналися до хороводу, і ми кружляли аж до самої ночі. Здавалося, що навколо тітки Нелі обертається усе. 

Я мрію повернутися до її гостинного дому вже сім років. Та коли я думаю про Крим, мені не сумно. Бо знаю: поки там тітка Неля, у нього все добре. Він нас дочекається.