Тетяна Каштанова

З 1995 до 2013 року приїздила з батьками до Севастополя.

“Мої батьки повторювали свою історію знайомства щороку”

Якби не було Криму, не було б мене. Читайте цю сентиментальну фразу буквально: мої батьки познайомились у Севастополі, на весіллі спільних друзів.

За декілька днів до весілля гості прийшли на пляж. Погода була чудова, хлопці стрибали з пірса, дівчата плескалися в воді, а старше покоління засмагало. Моя мама пішла плавати.

13-Tetyana-Kashtanova-2

І тут якась родичка з боку нареченого вирішила погратись у сваху і підштовхнула мого батька: «А ти придивись до тої гарної дівчини». Довго не думаючи, тато стрибнув у воду і почав показувати все, що так добре вмів: брас, фрістайл, батерфляй… Задивився весь пляж. І, найголовніше, мама.

Так і познайомилися. Наступного дня мама пішла робити зачіску, а батько чекав її під перукарнею із довгими червоними трояндами в руках. Це стало їхньою маленькою традицією, що повторювалась щороку. 

Кожен наш відпочинок у Севастополі мама йшла до тієї ж самої перукарні, пізніше туди приходив батько, незмінно з трояндами. 

А потім вони йшли купатися. Батько демонстрував усі стилі плавання і рятував надувні матраци, коли їх вітром відносило у море. А мама просто милувалася ним, як і тоді, на першій зустрічі.

Кожного разу, коли я бачу темно-червоні троянди, я прошу батьків ще раз розказати мені цю історію. Історію про кохання і магію першого знайомства. Історію про наш Севастополь.