Олена Лисенко
Що для мене Крим?
Перша мить життя і перший подих. Саме те кримське повітря, яке неможливо забути.
“Мій дитячий Крим — це ніжні колискові мами та міцні плечі батька, з яких так зручно було дивитися на рідний Сімферополь. Перші квіти й Чебурашка від сусідського хлопчика на мій перший свідомий день народження. Перший вірш про «дiвчинку Наталку в білім фартушку».”
Перший дзвоник і крик першої вчительки — за ліву руку. Перша поїздка до Алушти й годування чайок на набережній м’яким, теплим, духмяним хлібом, який пахнув моїм безтурботним дитинством. Порвана гілкою абрикоса нова сукня і перші сльози.
Розчарування від першого поцілунку однокласника, який подобався цілих п’ять років, починаючи з другого класу. Перший сповнений хвилювання виступ на шкільній сцені й перші оплески. Перші олімпіади з німецької мови й математики.
Море 365 днів на рік. Літні пірнання до втрати пульсу і намисто з черепашок. Сарафан у горошок та перша втеча з піонерського табору, бо немає бажання ходити строєм і їсти несмачну кашу…
Юний Крим — це моя перша підкорена вершина Чатир-Дагу, голова обертом від гірського повітря, а ще хруст снігу у травні на вершині та заплив уздовж місячної доріжки в теплому морі ввечері того ж дня. Перші посиденьки біля вогнища та «изгиб гитары желтой». Перші записки Йому і перша дискотека на пляжі, а також перша бійка залицяльників, а потім перша і вона ж остання викурена цигарка…
А ще молодий Крим — це листопадові шторми в Керченській протоці, пронизливий солоний вітер, що збиває з ніг, а потім путИна й тушонка з хамси, а ще в’ялений сарган, барабулька і кефаль, смажена камбала та малосольний керченський оселедчик із цибулькою, картопелькою і помідорками. Червоне вино, тягуче й солодке, і здається, що вино це теж частина мене…
Перший сценарій улюбленого керченського свята Дня рибалки і перший витрачений за три дні гонорар. Потім 8 років свят, концертів, фестивалів і корпоративів, мікрофон і кожні вихідні «гірко молодятам!»…
А ще він, той самий, який доля, рука об руку і все таке. Млинці зранку для нього і почищені персики для мене. Ніжність, щастя…
Пологовий будинок і голос крізь біль: «Оленочко, отямся, у тебе хлопчик»…
Мій зрілий Крим. Масандра в усіх проявах — від тягучого солодкого вина до запаморочливих гірсько-морських доріг навколо Ялти, а по дорозі додому в Старому Криму лагман із чебуреками «У Нарімана». Сім’я, затишний дім і мої найкращі друзі.
Десять років злету. Перша ліцензія на FM-радіомовлення, перша радіовежа і перша передача в ефірі. Успішний медіабізнес із командою однодумців. І завжди тільки вперед, до нових звершень. Без компромісів. Перша написана стаття і перша помста чиновників, погрози розправи й захист дружним колективом кримських журналістів і громадських діячів. Тренінги, свобода слова, школа журналістики для студентів і цілковита впевненість у завтрашньому дні. А ще благодійність і перша машина швидкої допомоги, куплена для міста на зібрані кошти…
І тоді здавалося, що так буде завжди…