Наталія Цверава

З 1990 до 2013 по кілька разів на рік їздила до брата в Сімферополь.

“Із високої гірки ми з братом цілу ніч дивилися на Сімферополь”

Якщо можна вмістити всі спогади про Крим в один — для мене це будуть ночі на гірці у Сімферополі. Вперше я побувала там разом із братом: це було таке собі примирення після того, як кілька років ми просто не спілкувалися.

10-Natalіya-Cverava-2

Того вечора він покликав мене до себе. Ми пили шампанське, їли бутерброди і згадували дитинство. А потім він сказав: «Я тобі зараз щось таке-е-е покажу!» — і повів до Сімферопольського водосховища. 

Через густезний ліс ми піднялися на гірку. Звідти відкривався нереальної краси вид:  нічний Сімферополь був таким тихим і спокійним, ніби всі-всі люди зникли. Пам’ятаю, в ту ніч був повний місяць, що підсвічував воду і додавав магії.

Ми не помітили, як настав ранок. Розповідали, що у кого відбулося за останні два роки, сміялися, згадуючи якісь недолугі анекдоти. Аж раптом одночасно замовкли і поглянули вдаль, на Чатир-Даг у світанковому сонці.

Наступного року мені знов захотілось повторити нашу душевну зустріч. І це стало традицією. Відтоді ми кожного літа ходили з братом на гірку і всю ніч дивилися на Сімферополь. Ми завжди брали із собою чай, сендвічі і в кращому разі каремат. І в шортах, кросівках, на голій землі всю ніч мерзли. Але ми того не помічали. Нас гріли спільні спогади, яких щороку ставало все більше. 

Одного разу ми навіть взяли з собою намет, але так заговорилися, що забули його розкласти. Говорили про те, як пройшла зима, що за цей час змінилося і мріяли, як зустрінемося в наступному році на цьому ж місці. 

Кожен раз на гірці був наче останнім. Мені здавалося, що час зупинявся. Я дивилася на місто, з яким пов’язано стільки спогадів, і не могла згадати ані слова. 

Справді останній раз стався у 2013 році. Це був серпень, і нам із братом пощастило побачити зорепад. Зірок падало мало, та ми загадували безліч бажань і дуже-дуже вірили, що вони здійсняться. 

Зараз, коли я дивлюся на небо з четвертого поверху цегляного будинку, зірок не видно — самі дерева. Але якщо я побачу хоча б одну одну, то загадаю бажання. 

Ви й самі знаєте, яке.