Марія Суляліна

Я народилась і виросла в Ялті. Поїхати з Криму після окупації в 2014 було найважчим рішенням у житті.

"Крим - це дім, де мені пощастило народитись та прожити 18 років біля моря і неймовірної краси. Я кожного ранку прокидалась та пила каву, дивлячись у вікно, де зліва було видно гори, а справа море."

Для мене Крим це неймовірні запахи, це шторм восени, який заливає нижню набережну міста, через який можуть відмінити уроки, це про бігти після школи на пляж.

kolona-khersonesu

Це про те, щоб все літо не вилазити з моря, лише відкриваючі нові місця, де можна покупатись без туристів, які заполонили місто влітку. Це про свято, якщо взимку пішов сніг, бо як тільки в місті випадав сніг ніхто не йшов в школу, а всі разом йшли кататись на санях, а громадський транспорт в місті майже повністю зупинявся. Це про туристичні лайнери, які заходили в місто, привозячи із собою красивих та усміхнених дідусів та бабусь, які розмовляють різними мовами та розказували про країни звідки вони приїхали. Це про неймовірну природу, яку ти постійно досліджував. Це про баготоманітність культур та народів. Це про постійне порушення правил – бо всюди хочеться залізти, і на он ту ротонду, і на он ті розвалини, і он в ту печеру, бо красиво ж.

Одним із наулюбленіших місць був Херсонес, саме туди я їздила на археологічні розкопки. Я поки ніде не бачила зорі так близько як їх відчуваєш в Херсонесі. Там сонце заходить в море і кожен раз небо різного кольору від чого перехоплює подих. А купатись на заході сонця в морі в стародавньому античному місті – це просто мрія яка була реальністю.

Крим був неймовірно вільним, там можна було завжди бути таким, який ти є.

Колись це знову стане так, ми повернемось і там знову буде гучно та чутно щирий сміх.

А коли я стану старенькою, то буду танцювати по суботам на набережній парні танці, як це завжди робили ялтинські бабусі та дідусі.