Марія Шакалова

Всі ми навчені головному: місячні доріжки нічного моря оманливі так само як і копійки, кинуті йому в 2013-му. Навчені не завалювати горизонт із першої спроби, тому що їх таких 36, а хочеться проявити кожну.

“Душі наші завбільшки з виноградники, а самі ми — винороби, винопивці-аматори. Любов до погребів і келихів, які треба тримати за ніжку, зрощена на заводах і дегустаціях та розливному хересі на набережних.”

Пам’ять наша — зацілована точково карта. Там пляжі, спуски до води, камені, біля яких мідій збирали для обіду. А ще кадри з «Діамантової руки» й «Дикунів», спів цикад і чебуреки з маленького кафе в Алупці, які кращі за київські в «Мусафірі».

IMG_7789

У нас вдома завжди відчувалося, що «тут був Крим». На стінах тулилися зимові воронцовські леви, море, яке хвилями кутало набережну в Ялті, та Аюдаг, який позував із двох сторін — з боку Гурзуфа й Партеніта. В коморі зберігалися пляшки з назвами, якими можна освідчуватися в коханні: «Бастардо десертне», «Старий нектар», «Мадера Кримська», «Мускат білий Південнобережний», «Чорний доктор».

На полицях гіпсова дівчинка із зимового палацового саду, черепашки, з якими згоден на спілкування у формі монологу. До вуха приклав і слухаєш казки з найчорнішого дна. У шафах краватка артеківська, футболка “I love Yalta” (хто тоді міг подумати, що вона колись заміниться на “I love Paris”).

Моє дитинство, коли було кримським, то майже завжди з Оля. Поки вона працювала в «Артеці», я ходила за нею хвостиком. Вона вчила мене пісень Земфіри та зав’язувати краватку. Позичала свій бейджик, поки не зробила мені іменний, нагадувала кричалки «Річкового» та віддавала до старших загонів.

Наш домашній Крим досі в проявлених плівках, у прибитій пилом дорожній карті та спогадах про сходинки перед пляжем у пансіонаті «Жуковка».

Твій, Оля, в танцях на «костровой» та відкритті зміни, в історіях і людях, про яких ти розповідала з п’яти років і досі розповідаєш вечорами.

Мій Крим у кожному кипарисі на шляху, легендах про гори, лаванді й персні на руці, який колись купили в Алупці у маленькому ювелірному магазині після обіду чебуреками. Мій Крим завжди у моїй руці.