Христина Соловій

2011 року мої батьки не дозволили мені знятись у короткометражному фільмі, зйомки якого проходили на Тарханкуті. Я довго вислуховувала їхні аргументи, але я вже достатньо доросла, тому, мовчки зібрала свої завеликі на 3 розміри черевики, кільки сукенок, грюкнула дверима, а далі все, як в кіно...

"Крим - це наша історія і Крим досі на часі!"

Довга і виснажлива дорога, але такий омріяний пункт призначення - мис Тарханкут в Криму, котрий зафільмований у роботі Олександра Позднякова та Остапа Костюка «Manu & the Cabbage”( фільм у кометарях). То був безцінний досвід, який змінив моє життя.

120506500_2607673199445603_2241885810213133230_o-2
2012 і 2013 я гостювала в Криму вже з мамою. Як ми насолоджувались кожним днем – слів не підібрати. В один з вечорів на набережній Ялти я почула гру старого кобзаря і не роздумуючи – сіла співати з ним «Ніч яка місячна». Як же я бережу ці спогади зараз!
Чи могли ми тоді уявити, що Україна і Крим перестануть бути одним цілим? Нізащо!
Але цього року до школи пішли діти, котрі народилися після анексії. Для них Крим – щось далеке і недосяжне, прекрасне і незнане.
Крим – це наша історія і Крим досі на часі!
——————————
Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина чорноморця.
Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую на морозець.
Вивів мене босую, тай питає:
“Чи є мороз, дівчино, чи немає?”
Ой нема морозоньку, тільки роса,
А я, молодесенька, стою боса.
Простояла ніченьку – тай байдуже,
Бо я чорноморчика люблю дуже.
Чорноморець
Українська народна пісня