Ірина Целінко

Крим — це коли тобі 11 і ти разом із класом вперше в житті їдеш в інше місто і задихаєшся від гірської краси, яку ти побачив вперше...

“Крим — це коли тобі 14 і ти їдеш у табір, прокидаєшся у палатці під співи цикад, співаєш пісню "Лиш вона... " біля багаття, вчиш росіян з підмосковного міста Електросталь словам "парасолька і "краватка" і зустрічаєш схід сонця біля Ведмежої гори... ”

Крим — це коли тобі 18 і ти їдеш до Тарханкуту через весь південний берег, не оминаючи Алушту, Алупку, Ялту, Форос та Севастополь....

Крим — це коли тобі 19 і ввечері ви вирішуєте з одногрупницями поїхати у Нікіту на бал Хризантем, а вранці ви вже там пірнаєте у п'янкий аромат цих осінніх квітів...

IMG_20200915_233944_605

Крим це коли тобі 20 і 19-тий день незалежності України ти зустрічаєш сходом сонця на балконі свого номеру і шаленієш від неймовірної красі Ластівчиного гнізда у проміння світанку, а закінчуєш це свято на Ялтинській набережній із келихом Масандрівського Білого мускату червоного каменю, який під гімн України ти піднімаєш за свою рідну Батьківщину….

Я пам’ятаю кожну скорену вершину, кожну проспівану пісню, кожну досліджену печеру, кожну переплиту бухту, кожен відвіданий мис, кожен рукотворний палац, кожен стрункий кипарис, кожен схід сонця, кожен ніжний дотик, кожен п’янкий поцілунок, і кожен вільний подих…..

Я повернуся… Я обов’язково повернуся в мій вільний український Крим… в тобі мій кристраж…частинка моєї душі…