Ілона Червоткіна

Народилася і жила в Керчі до 2013 року. В Криму залишилася вся родина Ілони: батьки, сестра і племінник.

“Я згадую смак маминого чаю з чебрецем, що назавжди став для мене смаком дому…”

Я народилась і виросла в Керчі.

Пам'ятаю, як кожної осені ми їздили по гриби у степ: інколи далеко вглиб півострова, частіше — до узбережжя Азовського моря. Цей пейзаж досі стоїть у мене перед очима: я, сам на сам із безмежними просторами, удалині синіє море, а навколо — вкриті сухою травою пагорби.

7-Іlona-Chervotkіna-2

На одній з таких вилазок я дізналась від батьків, що то не просто пагорби — то кургани. І про те, що в 19 столітті один французький мандрівник вивчав мій рідний півострів і намагався порахувати ці стародавні насипи. Він збився, коли число перевалило за 3 000.

Так, курганів у керченському степу багато, а грибів — майже немає. Найчастіше ми знаходили гливи, що росли між травою. Ми з сестрою влаштовували справжнє змагання за ці холодні на дотик гриби, що, як ми потім дізналися, цінуються лише в степу. Та для нас вони тоді були всім. Інших грибів тут, на краю світу, просто не було. 

А потім, стомлені і замерзлі, наввипередки бігли до татового жигуля. Мама наливала з термоса чорний солодкий чай зі смаком чебрецю — і вмить ставало так тепло…

Як сьогодні пам’ятаю рецепт того чаю: мама завжди обдавала гарячою водою заварник, всипала туди на око ложок п’ять чорного чаю, клала гілочку степового чебрецю і заливала все це окропом. Напій виходив аж терпким, тому ми сильно його підсолоджували. Зараз я п’ю лише несолодкий чай, але в чебрецевий завжди сиплю цукор, щоб згадати ті миті з сім`єю. 

Я не бачила сестру майже більше року. Ми говоримо по телефону раз на кілька тижнів, і цих дзвінків недостатньо, щоб вмістити в них усе життя. Цієї весни у неї народився син, мій племінник, якого я бачила лише по відеозв’язку. І хтозна, коли зможу потримати його на руках і познайомитись по-справжньому. 

А ще я не знаю, коли знову переступлю поріг нашого керченського будинку і обійму батьків… І відчую смак маминого чаю з чебрецем, що назавжди став для мене смаком дому.