Артем Кисельов

З дитинства я мріяв про авантюри. Як і будь-який хлопчина, хотів стати моряком, що відважно змагається з піратами, шукає скарби і відкриває континенти. Чи мандрівником, що забирається на найвищі гори, де не ступала нога людини.

“Сподіваюсь, моя життєва авантюра завершиться там, де й почалася — у рідному Севастополі”

Перша реальна пригода сталася зі мною, коли мені було дванадцять. Одного дня батько сказав мені «Збирай речі, за тиждень поїдеш у табір», а в який — не сказав. Усю дорогу я мріяв про те, що це буде «Артек» із пляжним відпочинком, кричалками і обідами за розкладом. Натомість тато завіз мене на край скелі, де стояли в ряд туристичні намети.

Артем2

Це був спортивний табір, із зарядкою о 6 ранку і консервами на сніданок, обід і вечерю. 

Так я провів 21 день, і вони було початком моєї великої авантюри. Відтоді я став справжнім бешкетником: гуляв у закинутих будівлях, катався на скейті і малював графіті замість шкільних уроків.

А потім я став моряком. Побився об заклад із батьком і замість універу вступив у військову академію. Це було кілька років суворої муштри із чітким щоденним розкладом. Додому не пускали, я бачив рідних десь раз на рік. 

Відчуття свободи прийшло тільки під час першого плавання. Наш навчальний катер із не надто поетичною назвою «Нова Каховка» ходив в Одесу. Це було неймовірно, хоч я і розумів, що всі континенти вже відкриті, а з піратами в Чорному морі негусто. Корпус катера був чутливий до хвиль, і нам здавалося, що за вікнами каюти щодня бушує п’ятибальний шторм. Усе так, як я і мріяв у дитинстві.

У 2014 я був змушений залишити свій дім і поїхав в Одесу. Роботи було мало, і дуже скоро мене звільнили. Із причин, про які не хотілося б говорити. 

В Одесі я малював графіті на вулицях. Хотів залишити слід свого дому на стінах приморських будинків. Оскільки «Севастополь» — дуже довге слово, я всюди писав «Крим». Чотири літери, у які я міг вмістити все своє життя.

Зараз я в Києві, де немає ні моря, ні кораблів, ні дому. У Криму лишились мої рідні і восьмирічний син, якого я вже давно не бачив. 

Моя життєва авантюра ще триває: змінюються люди, міста, обставини… Але я вірю, що вона завершиться там, де і почалася — у рідному Севастополі.