Анна Буачідзе

Сиджу вся в мурашках, і сльози на очах від спогадів❤️
Мені було років 10, коли я вперше поїхала туди в табір. І понеслося: дискотеки, кілометрові сходи, гранати прямо з куща, приїзд батьків у гості, найсмачніші булочки й тиха година з нескінченними розмовами. Трохи пізніше був уже інший Крим.

"Гори, скелі, життя в наметах, зоряне небо та його невимовна краса назавжди в серці."

Вечірнє вогнище, гітара, розмови до опівночі про все та ні про що, поїздки до Ялти, Алушти, Бахчисарая, Сімферополя, Балаклави, Гурзуфа, Сімеїза. Задушливі автобуси та неймовірної краси дороги серпантином. Зорепад і аромат ялівцю. Найсмачніші у світі персики та інжир, які просто зриваєш на шляху до пляжу😍

Снимок экрана 2020-10-15 в 12.21.39

Минуло ще трохи часу і вже Крим зустрічав мене з коханим, майбутнім чоловіком❤️ Походи в гори, печери, спуск на мотузці, Ай-Петрі, Z-games, дощ, сонце і знову безкрає зоряне небо. А рука тримає таку важливу руку.

Заплющую очі й миттєво переношуся на кам’янистий пляж, прямо відчуваю запах солоного Чорного моря, а на горизонті пливе зграя дельфінів. Мій любий Крим… Я так мрію повернутися до тебе, об’їздити вздовж і впоперек, побувати у найдорожчих серцю місцях і пізнати тебе знову.