#Завжди_у_серці

2020 року до школи пішли діти, які народилися після анексії. Для них Крим — це щось дуже далеке, прекрасне та недосяжне, відоме тільки зі спогадів батьків.

Ми вирішили зібрати історії про Крим від мільйонів українців і викласти їх в одному місці.

Щоб підживлювати пам’ять і плекати спогади до того дня, коли Україна поверне Крим.

Ми хочемо зібрати історії людей, які нерозривно пов’язані з півостровом: у когось там залишився дім і рідні, хтось вперше закохався у Криму, а хтось із теплом пам’ятає відпочинок з батьками на узбережжі.

Проєкт реалізовується комунікаційною агенцією Gres Todorchuk та продакшн студією Limelite за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.

crimea-1
crimea-2
crimea-3
crimea-4

Мета проєкту пробудити ностальгію про Крим у мільйонів людей і нагадати, що Крим — це частина серця та ДНК кожного з нас.

142

Сусанна Зейнідінова

В кожного із нас свій Крим.

Земля, чорна, родюча. Влітку потріскана, виснажена. Земля, навіки одарована водами, та хіба нап’єшся соленою морською водою?
Вода – життєво необхідна. Пуповина, яку, все ж обрізали, Північно-Кримський канал. Води було стільки, що канал періодично забирав по декілька життів в рік.
Крим – це організм, по каналам – артеріям – якого циркулювала вона. Життєво необхідна вода.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-22 в 15.14.28
141

Дарья Бондарева

Крымские флешбэки.

8 лет назад я последний раз была на ЮБК. И все детство это было основным местом отдыха, и один раз даже работой 😱 (в тот момент я себе пообещала, что на курорты буду ездить только отдыхать, хотя те 3 недели были очень насыщенными).

Читати всю історію

photo_2020-10-20 10.13.49
140

Софія Безверха

Пам'ятаю, що поїхати туди - це була розкіш. Дуже дорого. Дуже і дуже дорого. А я їздила в «Артек» з колективом народних танців утричі дешевше. Тоді ще я не розуміла, яке це щастя.

"Для мене Крим - це «Артек». Мені пощастило, я була в цьому таборі рази три."

Тоді ми якось противно морщились, почувши назви «Річний», «Лісний» чи «Озерний». Це були так собі «Артеки», а от «Морський»... Пам'ятаю, його повністю застеклені шикарні корпуси стояли просто на березі моря, тоді як нам треба було долати по 20 хвилин в одну сторону. Понад 700 сходинок, щоб дійти до пляжу!!!

Читати всю історію

121960531_281230066258023_2539738667653032639_n-1
139

Евгения Григорьева

Крым - это когда все хорошо.

"Это когда ты маленький, а двор огромный."

Это когда ты красная краска, а Олька голубая, и выбрали тебя, и ты бежишь изо всех сил по кругу, вокруг клумбы кажущегося огромного двора, а тебя преследует черт.

Читати всю історію

138

Юлия

Крым - это мое детство, проведенное на море...тогда у меня было только одно море - Крымское) не черное, а именно Крымское) Крым - это длинный серпантин на троллейбусе из Симферополя, это лучшие пляжи - галечные, это Алушта с ее туннелем прямо к морю, это Гурзуф с его извилистыми тропинками - с папой, когда тебе 8, это Судак с его жаркими ночными пати - когда тебе 18, это запах эвкалипта и морского бриза! Это Черный принц, от одного глотка которого ты испытываешь эйфорию и больше не надо. Это чувство, когда твой сын вспоминает санаторий Курпаты и его футуристическое строение, откуда с каждого балкона - вид на море. Это щемящая грусть и саднящая рана от того, что не было ответа, почему мы больше не едем в Крым..это всегда будет мой Крым с его Крымским морем

137

Катерина

Пахнет вечером,.. вечной юностью твоей и хмелью
То медовыми сотами, кукурузой и пахлавой,
Раскаленной на солнце хвойною крымской елью,
Опьяненными нами искупаными с головой.

Под ногами гальки, градиенты соли и каремат.
А меж пальцев предательски натирает
То вьетнамское чудо, что оголило но не спасло
От жары и желания, что под веками подтлевает

От заката солнца, сил и до зенита дней
Мы впечатались в тот равнодушный край.
Нас давно уж вымыло с берегов волной.
Так хотелось "до скорого", а не "прощай".

136

Таня

Крим - це Мама, яка й досі чекає. Крим - це дитинство та юність. Крим - це школа з видом на море. Крим - це гори, які помічаєш, коли вже дорослішаєш. Крим - це вузьки вулочки Гурзуфу, де знайома кожна сходинка. Крим - це Артек без паркану. Крим - це пляж у вересні після школи. Крим - це перше кохання. Крим - це Україна

135

Ольга

Крым - это наше детство. Ласточкино гнездо на вершине горы, комната кривых зеркал и самые вкусные в мире вафельные трубочки с кремом. Подъёмник, с которого мы маленькие девочки втроём с бабушкой спрыгиваем на ходу. Вечерние прогулки по набережной Ялты и лошади, из-за которых спорили - меня всегда сажали на высокую чёрную, а сестре доставалась белая но пониже. Крым - это наша юность. Прогулки под звёздным небом в Гурзуфе. Санаторий кинематографистов в Утёсе. Мороженное с персиком и кусочками шоколада на подходе к пляжу. Вечером на том же повороте - дискотека. Невероятной красоты парк с экзотическими растениями и запахами, которые ощущаешь впервые. Робкие поцелуи с видом на любимое море и камни из "Сердца трёх". Я мечтаю о том, что однажды мы приедем в Крым снова. Он всегда в моём сердце. #завжди_в_серці

134

Ольга

Про Крим мені завжди будуть нагадувати шрами на ліктях і колінах від гравію Алупкінського палацу) а у серці навіки поселилися спогади про літні табори у Євпаторії, відпочинок з мамою на південному узбережжі, медовий місяць з чоловіком у Судаку, найсмачніші у світі десертні вина і мигдаль з Коктебелю, тепле море і аромат сосен у Місхорі і малесенькі кабінки канаткої дороги на пляж для нас з донечкою...

133

Оксана

Крим - - це перше море та гори, перші пальми та палаци, повітря наповнене запахом хвої та чарівний серпантин. Крим - - це мрія проїхати машиною від Коктебеля до Балаклави, щоб насолодитись кожним шматочком природного багатства цього півострову, яка обов'язково здійсниться

132

Анастасия

Крым это где живет сердце! Там прошло мое детство и юность, там был первый молодой человек, там были первые дискотеки, первые рассветы. Я проводила по три-четыре месяца там и Крым это огромная часть моей жизни, яркая и незабываемая. Крым это море, инжир, горячая кукуруза и соленые креветки, звёзды и цикады, переведённые на час вперёд часы, чтобы больше погулять вечером и тихие хихиканья на лавочке, чтобы соседи не спалили, это купание ночью и прыжки с пирса, низовка, день Нептуна, пахлава медовая, кизил. Крым это мое лекарство от астмы. Крым это самое лучшее детство, которое мне подарили родители. Крым это где на проходной говоришь «мы местные» и пропускают, где сидишь у моря и смотришь на грозу или на падающие звезды в августе. Крым это где я познакомилась с мужем. Крым для меня это любовь на всю жизнь и я безумно скучаю по тому моему Крыму

131

Юлія

Крим- це мій рідний дім у Севастополі.Це 30 років життя,дитинства і юності,незабутніх шкільних років, незабутні тусовки до ранку на Учкуєвці і там жед весілля в татарському кафе..Там могила батька та друзів,там одні із найважливіших та найкращих років життя....

130

Юлія

Я знайома з Кримом з дворічного віку - Алушта з батьками; найкращий друг і студентські роки - Феодосія; санаторій і останні роки тата, подих вітру в кронах сосен на світанку - Долоси; улюблені чебуреки - Масандра; шалене кохання - Ялта. Крим завжди в моїх спогадах! А в Криму назавжди частинка мого серця!

129

Виктория

Не было бы Крыма
Не было бы «Артека»
Не было бы « Артека»
Не родились бы мы с братом )
А потом ещё 4 внучки двух артековцев )
Крыму мы обязаны всей нашей семьей

128

Тетяна

для мене Крим - це насамперед літо. Перше самостійне літо на роботі вожатою в таборі "Атлантика", чудові багато літ з дітьми на відпочинку під Керчю, лІта, проведені в Чорноморську, що пахне степовими травами, і коли гаряче червоне сонце заходить прямо в море (в цьому місці грає музика з фільму «Достукатися до небес») Скучила!

127

Виктория

Это юность, катание на роликах по набережной в Судаке, караоке до утра. Первая большая любовь

126

Тамара

Ми встигли з‘їздити в Крим в останнє вліьку 2013 року. Нас вразив мис Фіолент - неймовірна краса! Вниз крутим схилом і ти на безлюдному пляжі Чорного моря, теплого та безкрайнього, як любов до України...

125

Ирина

Обязательно вернусь! Где-то там на дне Стрелецкой бухты лежит моя монетка!

124

Светлана

Лепила чебуреки в выходные и так отчетливо увидела Ласточкино гнездо, Ай-Петри....комок в горле и слезы в глазах

123

Ирина

Очень люблю Крым!... Много чего у меня там было впервые! И навсегда, заметьте!) Любовь к горам. Любовь к морю. Страх к серпантину потом перерос в любовь) .. И, если быть очень честной..., то я не верю в его возвращение... Мне больно от осознания этой мысли, поэтому я стараюсь не ковырять рану, не смотреть на фото россиян, которые активно выкладывают свои фото, отдыхая в некогда Нашем Крыму... Если мысль моя крамольна и выбивается из общего настроения, то можете убрать мой коммент....

122

Руслана

Для меня Крым - это Артек, Аю-Даг - гора, похожая на спящего медведя, это незабываемые воспоминания о первой встрече с морем, и звучит Крым словами артековской песенки: "Пускай, быть может, Роман Кош на Эверест и не похож, но это наша первая вершина. Без гималайский ледников проверить можно, кто каков, начало - это дела половина..."

121

Світлана

Крим - це чудові дні в Гурзуфі, неймовірні аромати,кипариси і яскраве сонце,гори і море. Це стерті до блиску сходи до пляжу.
Це в'єтнамки,куплені в Ялті,які пора викинути,а я не хочу)
Серпантини, теплий дощ, пальми в Україні, Галявина Казок, Мармурова печера, дельфіни і Ластівчине гніздо..

120

Кира

Так люблю бабье лето в Крыму.Теперь каждый год в сентябре вспоминаю,море,воздух,теплое сонце.Тишину после гарячего сезона... Персики как детская голова,шершавые,сочные,сладкие.Шум вокзала когда приежаеш и его спокойствие,когда едеш домой.Он как будто прощался,что б отдохнуть,знал что я приеду еще. Скучаю

119

Ксенія

Тепле каміння колеться в спину
Хвиля лоскоче ступні
Ми ще не здатні лічити години
Ми молоді й доступні.
Ми ще не знаємо гасел і гімнів
Чайки нас будять зухвало
Тільки прорізались ікла і бивні
В кузнях лежать забрала
Війни і зради ще зріють, бубнявіють
Під пилом лежать автомати
Кличуть дороги, посипані гравієм
Жити, а не помирати
Літо останнє, дитяче, пекуче -
Твоїми стежками маршрути.
Страшно, що може забракне життя
Тебе повернути.

118

Виктория

Крым - это детство! Воспоминания, которые греют, ещё молодые и очень красивые мама и папа, я счастливая, плещущаяся в море. Невероятный воздух, красота, побережья.
Воронцовский и Ливадийский дворцы. Горные тропинки, прогулки на кораблике, все родное. Скучаю за Крымом!

117

Олександра

Моторошно і заворожуюче водночас.
Згадала своє дитинство і поїздки з батьками у мальовничий Крим.
Дякую за спогади.

116

Андрій

Для мене Крим - це відпочинок з батьками в Ялті у далекому 1969му.
А потім вереснева радість у центрі відпочинку "Сонячний" на Чайці в Євпаторії разом з власною сім'єю у 1996му.
А потім цілеспрямовані поїздки в санаторій "Ай-Петрі" протягом 2009-2012 років. І дегустаційна зала Масандри у Воронцовському парку. І Херес, Мадера і Кокур в якості винотерапії.
А потім... А потім окупація від вчорашніх "братьев". І категорична відмова їздити туди після 2014го.
Але я буду там, коли Крим буде українським. І це буде обов'язково. І розмовляти я буду українською.

115

Галина

Крым - это мой дом. Звенящая цикадами ночь... Небо и звёзды - дотянуться рукой... Вечернее море - ленивое, засыпающее и тёплое... Диск уходящего солнца, утопающий на горизонте... И незабываемый запах чабреца на скалах, нагретых за день солнцем... Я очень скучаю......До слез...

114

Наталия

У моих детей есть дедушка и бабушка, у которых растут айва и миндаль, а ещё - инжир и персики. Только младший там никогда не был.

113

Ігор Крицак

В Криму я знайшов своє кохання і тепер ми разом бавимо прекрасних кіндерів.
Крим #завжди_в_серці

112

Леонид

Это будет история моей жизни. Моя биография. Потому что Крым и истории связанные с Крымом, их последствия и влияние - это моя юность. А сегодня прочитав этот пост я понял, что сесть и начать писать про Крым очень трудно и тяжело. Но я буду в Вашем прекрасном проекте. Непременно....

111

Ксения

Крым - это детство, это вкусные абрикосы, это любимые бабушка и дедушка, это море, это вечно облупленный нос, это спина в веснушках на всю жизнь... я приезжала в Крым и когда он перестал быть украинским, хотя эмоционально это очень тяжело. Спасибо за проект!

110

Яна

Я не была дома 7 лет...мой родной Крым, степи, море, горы... бесконечно скучаю..

109

Оксана

Бутылочка марочного из Солнечной долины ждет своего часа- быть выпитой на крымском побережье Украины.

108

Марина

Крым это не про полуостров , это про любовь которым наполнено сердце. Невероятная энергия родной земли .

107

Юлия

* Крим- це Артек , це лідери Києва , з якими ми плакали прощаючись з вожатими. Це сотні історій юності, що соромно розповісти дітям, в Судаку, Коктебелі, Феодосії , Ялті. Крим - це найтепліші спогади в серці

106

Анастасия

Для меня Крым-это Артек. Моя мама всегда рассказывала о том как классно они проводили там время в танцевальных лагерях, в каком корпусе жили, какая у них была форма. А потом в Артеке оказалась и я: международная смена, легендарная форма, тёплое море, восхождение на рассвете на Мишку, крокодильи слёзы на последней дискотеке и новые друзья. Прошло уже лет 10, а слова « Артек, Артек наповнює вітрила,
Артек, Артек — міцної дружби сила.» до сих пор переносят в то лето.

105

Наталия Квитка

Первый раз была в Крыму в 6 лет , в Ялте с мамой. Запомнились крутые каменные лестницы и ветки усеянные абрикосами, а еще запах моря и приключений)) а потом в Крым ездили с мужем и сыном почти каждый год, степной, горный, это незабываемо. Помню как поднимались на Ай-Петри и меня поразили иглы крымских сосен - длиннющие, а издалека , из вагончика на канатной дороге сосны выглядели такими пушистыми и нереально красивыми, будто из сказки. А еще помню как добирались в Новый Свет, дорога была такой извилистой и скалистой, что я ехала вспомнила все молитвы, которые и не знала никогда, такой адреналин! Обратно думала не поеду, пусть забирают только на вертолете!!!

И конечно дорога в Севастополь - тоже скалистая, но уже не такая извилистая, обрывы не такие сильные, но красиво как в сказке!
Вот пишу и плачу! Скучаю
Очень скучаю по тебе Наш Крым!

104

Татьяна Грудинская

Для меня Крым это санаторий в Солнечногорске, где отдыхали летом с родителями. Это пешие походы в студенчестве - Мангуп, Бахчисарай, Ай-Петри, Новый год на Перевале. Крым - это Утес, замок княжны Гагариной, Алушта, где мы были уже семьей, со старшим(тогда еще маленьким)сыном. Это то, чего нет сейчас.

103

Наталія Красненкова

Моя Шафіка з вулиці Леніна
Все почалось з неправильно порахованого визначника матриці.

Наш університетський викладач математики помилився з визначником матриці, а я, нахаба першокурсниця, публічно зробила йому зауваження. «Як твоє прізвище?», - суворо спитав викладач. Моє прізвище він одразу ж і запам’ятав та перетворив на найчастіше слово, яке вимовляв на парах. Коли його постійні доскіпування стали для мене загрозою завалити вищу математику на першій же сесії, я знайшла її.

Читати всю історію

119631191_4359354340805580_7569619832131397796_o
102

Оля Гаркуша

Кримська частинка серця. Дивлюсь на фотографії, і відчуваю цей запах ялівця і солоних хвиль. Стукіт гарячої гальки, по якій ти босоніж добігаєш до моря.

Цю набережну Ялти, по якій вальяжно прогулюються натовпи туристів і періодично мігрують у напрямку екскурсійних катерів. Серпантини, якими збираєшся високо-високо.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 16.48.27
101

Олександра Вдовиченко

Я мало познала Крым.

В детстве это был детский лагерь Комарово возле г. Форос, там была не первая любовь, но любовь, пионерские костры, кричалки отрядом, тихий час, карты и гадание на суженого, короткие звонки родителям с набором ответов: «мама я ем, кормят плохо, ем хлеб с маслом, начала есть сыр! Письмо напишу, сандали целые, а шорты я забыла, с девочками подружилась»

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 17.14.05
100

Кристина Лізогубова

Поймала себя на мысли, что до смерти хочу спелого инжира и сочных персиков с рыночка в Крыму. С такого рыночка, знаете, где берёшь килограмм, а тебе ещё 4 штуки сверху кладут и улыбаются самой доброй улыбкой на свете. А потом есть эти персики у моря, отбиваясь от ос, и инжиром поделиться с сидящей рядом парой.

"Лазурный берег Турции, ты чудесен! Но я так скучаю по Крыму!"

А помните варенье из алычи, мёд с кедровыми орешками? А самый вкусный чай на Ай-Петри? А как босыми ногами по опавшим сосновым иголкам идти через лес? А ракушки находить и слушать в них потом море?

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 17.01.24
99

Ірина Об'єщенко

Это были наши первые годы жизни вместе с Димой в Севастополе, как будто мы поехали не работать, а в отпуск на целых три года!

"воспоминания о 3 годах прожитых в Крыму просто бесценны!"

Каждые выходные мы куда-то ездили, в горы и к морю, зимой и летом, каждый раз что то новое и удивительное! Крым - это прекрасное море и прогулки на яхте, Крым - это крутые горы и съезды по серпантину.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 16.58.45
98

Алина Ткаченко

Я полюбила Крым, когда сделала первый глоток минералки Кула и увидела картинку на этикетке.
— Мам, а что это?
— Это Ласточкино гнездо.

"Мы не виделись семь лет. И пока не понятно, когда встретимся снова. Но сколько бы времени не прошло, я всегда буду его любить, ведь там осталась большая часть моей души."

Оно завораживало меня. Наливая воды в стакан, я каждый раз залипала и рассматривала рисунок. А по весне, когда у бабушки под крышей вновь селилась семья ласточек, подолгу наблюдала как они чинят гнездо, и представляла, как большие ласточки когда-то слепили тот шедевр на скале. Мечта увидеть его, казалась нереальной, но очень скоро осуществилась.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 16.59.55
97

Светлана Шамрай

Что для меня Крым? Это прежде всего Севастополь. Город, в котором я родилась. Маленький и уютный двор, где мы играли в прятки, 7 стёклышек и прыгали в резинки.
Школа, где я влюбилась в первый раз и переживала, что мои чувства не взаимные.
А потом разлука с любимым городом на время учёбы.
Работа в родной школе, где я училась.⠀
Свадьба и медовый месяц в Коктебеле, откуда мы привезли дочку🤍⠀
Большую часть жизни я прожила в Севастополе - белом городе, на синем морском берегу.
В Крыму остался мой папа и мама мужа😢

Крым - это часть меня. Я скучаю, Севастополь. Ты навсегда в моем ❤️

Снимок экрана 2020-10-15 в 16.13.52
96

Марианна Мамонтова

Крым это - первое самостоятельное путешествие, это концерты любимой группы, спать на автовокзалах или в автобусах переезжая в другой город имея в кармане 150 грн в 2003 году, а у тебя 5 городов впереди.
Это - мои самые красивые закаты и рассветы.
Это - чистейшая лазурно- бирюзовая вода,
Дикие пляжи, и что б добраться к ним нужно спуститься по скалам или преодолеть 800 ступенек вниз, а потом и вверх.
Крым - это 25 гигабайт памяти собранных воспоминаний и эмоций которые только можно было унести с собой и оцифровать.
Это все и еще кучу разных веселых, грустных, жутких и милых историй.
Навсегда 🥰
Скучаю, жду возвращения!

Снимок экрана 2020-10-15 в 16.11.31
95

Лиза

Крым это ровно половина меня, потому что там родился, вырос и умер мой отец. Я почти ничего о нём не знаю , только то, что он был очень компанейский и умел красиво петь.

94

Кристина

Крым - моя Родина❤️ 1986г Чернобыль и мама уехала подальше от Киева, поехала рожать в Крым. Крым это запах моего детства. Крым это запах моря. Как же я скучаю😥

93

Ирина

Крым - это Тарханкут каждое лето моего детства и юности. Самые счастливые воспоминания привезены оттуда. Иногда снится мне по ночам. Скучаю 😭

92

Алла

Крым- это прекрасные студенческие годы! Это подруги в Симферополе и Севастополе! Это знакомство с мужем! Это часть жизни💓💓💓

91

Неля

У меня мама в до 19 лет жила в Крыму в Щебетовке, в Феодосию мы уже когда жили в Киеве ездили каждое лето, это мой рай 😻😻 и в Щебетовке похоронен мой дедушка, мамин папа. И сейчас я с мужем живу в Польше и просто мечтаю поехать в Феодосию, Щебетовку и Крымское Приморье 😍😍😍

90

Дарина

Крым это Евпатория где впервые увидел море мой годовалый сын, это Гурзуф где мы были за пару месяцев до аннексии, там самые вкусные в мире арбузы и персики ❤️это боль, что пока туда не поехать (

90

Крым-это и моя боль,моя Родина,где похоронены все мои предки,где в каждом уголочке живут мои родственники,Крым-это мое детство,моя юность,молодость,это неотьемлемая часть меня,и,я обязательно повезу туда своих детей,внуков,правнуков,в наш Крым!!!

89

Аня

Крым - моя Родина и мое место силы. Его забрали и я не смогу ипытать силу и светлые чувства в том месте, которое пропитанно такой политикой: ненависти и войны. Люблю и гуляю по родным местам, только в памяти, так -же и могилки плмещаю родных. Надеюсь Крым когда-то увидит дочка. ❤️

88

Оля

Для меня Крым - счастливая и самостоятельная часть меня. Это первый мой совершеннолетий отдых, оплаченный со студенческой стипендии. Это первое большое море в моей жизни. Это первое путешествие вдалеко и закат, через пролив и два моря, сутки с Донбасса. Это Евпатория с двориками как в Алибабе. Это свадебный отдых в Симеизе, где впервые я нырнула в прозрачную воду за ракушками, а потом застряла на скале и не могла слезть. Крым - это моя юная и чистая любовь и энергия❤️

87

Виктория

Крым-моя Родина! То место, куда хочу вернуться всегда! Партенит... нет ничего прекрасней на земле! Все сжимается внутри! Иногда боюсь даже зарываться в прекрасное прошлое, там больно... так скучаю.....

86

Крым это моя летняя детская жизнь, мои родители и чувство счастья. Чистая вода, свежий теплый воздух и волны. Это палящее солнце, запах защитного SPF и много полотенец, которые ждут своих хозяев. Это столовки любимых санаториев, это влюбленности, это предложение выйти замуж. Крым наш, и я туда обязательно ещё вернусь, не с загран паспортом, а с украинским! 💛💙

85

Наталия

Крым - Севастополь - город морских офицеров, белокаменный город-герой, город музей, и там похоронен мой папа...🙏🙏🙏

84

Жанна

Тоже очень скучаю за нашим Крымом...моя пятилетняя доченька мечтает в нем побывать 😭

82

Катя

Мы в Крыму познакомились с мужем еще подростками, мечтаем когда снова поедем в Балаклаву 💙

81

Алена

❤️ так сильно скучаю. Весь мир люблю. Но сколько ни путешествую по миру - в Крыму будто осталась тонкая, но сильно крепкая красная ниточка , которая мне из самого сердца.
Я родилась не в Крыму и приезжала туда только отдыхать! Но будто Он - это дом, в который теперь не могу приехать...
Крым - особенный! В любви, в силе, в уюте, в магичности. Скучаю ❤️

80

Катя

Найкращі і найтепліші літні канікули з батьками на південному березі ✨ Перший літній табір в Євпаторії 💔
Крим це моя любов. Крим - це Україна!

79

Янина

Для меня лично Крым- это место из которого я привезла свою старшую дочку.

78

Олена

Мені в Євпаторії чоловік пропозицію «руки і серця» зробив❤️

77

Для мене Крим - це батьківщина. Дім моєї бабусі та дідуся, мій дім. Крим - моя душа, що вже нарешті хоче бути спокійна 💔

76

Ксения

Мой любимый Крым 💕это воспоминания о молодости и безудержном веселье 😊Воздух который будоражил, виды которые сводили с ума, шум любимого чёрного моря 🌊

75

Оля

Смотрю и плачу😭 Все что для меня родное, что близко и любимо, относится к Крыму. Любимые пейзажи, легендарный Севастополь, в котором я родилась, мое беззаботное детство и такое же счастливое детство моего сына, море, горы, хвойные леса, лавандовые и маковые поля, аромат можжевельника, закат на море, татарские чебуреки на пляже «Учкуевка», крымское вино на розлив, обожаемая дорога по ЮБК, песни «Руки вверх» на летней дискотеке кафешки на набережной, вечерние променады по Балаклаве. И конечно, родной бабушкин домик, друзья детства и родственники, вечерние чаепития, воспоминания и память о мамочке – все это часть меня и моего Крыма.
Это место моей силы! В этом году я впервые в жизни не смогла туда попасть, просто мою семью российская граница не пропустила в Крым, так как моя родная бабушка, которую мы старались навещать каждый год и поддерживать после смерти моей мамы, не явилась для нас прямой родственницей, можно посетить только прямым родственникам (родители/дети). 7 августа мы были на российской границе, нас не пропустили, а 7 сентября бабушки не стало😭 Мне больно от того, что я не смогла с ней попрощаться. Это, к сожалению, грустная и ранящая самое сердце история моего Крыма😭Я желаю всем мира и добра! И - да, Крым для меня #завжди_у_серці

74

Лілія

Коли я була маленька, ми кожного року їздили в Крим! ЮБК, Ялта, Євпаторія! Я бачила всі визначні місця Криму, але, через те, що була маленька, не пам‘ятаю нічого! У віці 15 років я потрапила в Мисхор зі своєю сім‘єю і вже після тієї поїздки я запам‘ятала всю красу цього місця! Ці неповторні краєвиди, коли ти не знаєш, це небо, чи море, чи все разом! Я люблю гори, але море люблю більше, а коли вони в одному місці - це просто рай на Землі.

Коли я хочу згадати Крим, я дивлюсь на шрам на нозі, який залишив пес, який жив в домі з людьми, в яких ми зупинялись. Мені було років 6, коли я його отримала. Уявіть, за дві години до виїзду додому, я просто гуляли повз будку собаки, і моя цукерка ненароком випала з рук, я нахилилась, а потім вже була в машині по дорозі в лікарню.

Словом, Крим це і біль, але і радість! Більше радості, звичайно!

Цього року, як ніколи, захотілось туди: поніжитись під теплим сонечком, поплавати в чистому морі, без медуз (супер важливий пункт 🤣).

Вірю, що, одного дня, моя мрія здійсниться, бо Крим завжди у серці.

73

Ірина

Крим - це моя бабуся, хресна мама, родина... Літні канікули під південним сонцем, солоний присмак моря на шкірі... Крим - це любов ❤️ сумую 💔

72

Ірина

У мене ревматоідний поліартрит. Завдяки Кримським грязям я ходжу! Все дитинство (з двох років) провела в Євпаторії, санаторій «Здравниця», жила там місяцями, вчилась там в школі і так до п‘ятого класу. Самі ранні спогади - пісня «Земля в ілюмінаторі», трамвайчики,море, приізд батьків мене провідати

71

Юрий

Ах море, море, пальмы, солнце, Южный берег. Волной подхваченый магнолии цветок.

70

Елена

Тёплая ночь августа 2008 года... Склон горы Васюкова, метеоритный дождь, костёр и друзья с гитарой❤️ Мы так просидели всю ночь и встретили волшебный рассвет, который я никогда не забуду.

69

Ксюша

Крым (Фиолент) -это место где от красот у меня так перехватило дыхание,что на 4 месяце беременности у меня зашевелились впервые моя малышка. Теперь ей 10 и я мечтаю показать ей это чудесное место

68

Ольга

А з нами в Дублін переїхали підставки під чашки, куплені колись в Алупці, після екскурсії Воронцовським палацом. Їх було 6, і кожна була про якусь визначну пам'ятку Криму. Щоразу, як вибирала якусь із них, згадувала чи була в цьому місці і планувала нові відвідини Криму, щоб побачити небачене мною. Крим в моєму серці назавжди ❤️

67

Оксана

Я так часто згадую Крим. Мені 9, мама ще жива і я вперше побачила море. Найщаслмвіші спогади мого дитинства. Я так плакала, коли ми їхали додому. З того часу море - місце сили, а Крим і та далека дорога Чернівці-Крим, то особлива любов. Виноградники, гірські кози, круті обриви і спуски, грона цибулі, що продавали попри дорогу, дрібні камінчики на березі й шум моря, що і досі лунає десь глибоко в мені. Так хочу, щоб моя дитина теж побачила Крим.

66

Мария

мой сын, которому 6 лет, пошел в школу и он не был в Крыму. Он знает, что мы с его папой там поженились, там ходили в походы, там с его крестной отдыхали в то последнее лето в которое к нам пришел он. Я убирала эту боль на переферию. В прошлом году накрыло, когда услышала звук моря в сочетании с цикадами, это звук моего Крыма..

65

Вікторія

Для мене Крим, це особливий запах ялівцю та моря, нічні купання , тепла Ялта з квітами на клумбах посеред січня,... це частина мого життя, свято, яке хочеться продовжити. Знаю, що повернеться.

64

Інна

Очень скучаю, обожаю все : воздух, воду, все закоулочки, треск цикад, этот незабываемый тёплый аромат хвои...💔 Крым- это моя любовь!

63

Крым это каждое лето в отпуск в Ялту, всей семьёй. Отец и мама мои шахтеры с Донецка, и папе давали путевку на 24дня. Теплое морей и волны с гору в шторм, сладкие персики и крымский лук, горы нереальной красоты, виражи дорог и "лысые" шины после поездок..В 14-ом году моя семья потеряла и Донецк и Крым. Они в моем сердце навсегда!

62

Тамара

Крым, это где встретились мои родители, где я сделала свой первый вдох, увидела мир. Крым- это память о маме. Это моя гордость и удача, что мне посчастливилось родиться именно там, это мои летании вечера и ветер с моря, это моя жара и мой инжир, растущий у бабушки на даче, мои сбитые на скалах коленки, мои кипарисы под окном, моя Балаклава, мой Фиолент ... сад Воронцовского дворца, где гуляли с моей мамой, это мое Чёрное соленное море, мои гроты и мои глубины. А сейчас это мои сны. Но где бы я не жила- я везде буду Крымчанкой.

61

Тетяна

Моя Алушта... Дух захватывало, когда мчали на троллейбусе вниз. За Ангарским перевалом, между гор ловила взглядом м о р е... Оно поблёскивало на солнце, а улабка не сходила с лица. Рядом мама. Показывает гору Екатерина и рассказывает легенды, которые сама слышала с детства. Алушта - Родина её и моя. Татарский двор прямо на набережной, с двухэтажными домами и застеклёнными верандами, колонка с водой в центре двора.
Конечная остановка - троллейбусное кольцо. Сердечко выпрыгивает из груди. Дома... Родные запахи и звуки. Чудесные деревья, покрыты шапками нежнейших розовых цветов. Мама говорит: "Крымская мимоза". Проводишь пальцем по листику и он складывается пополам. На кустах улитки. Все кустики красиво пострижены, анютины глазки, кипарисы, шишки и ВОЗДУХ...
Всё детство прошло в этом татарском дворике. Взрослые приносили нам свежий миндаль. Мы кололи его на морском булыжнике в тени алычи. Плоды шмякались на землю. Горячие, душистые.
Целый день носились на море и обратно, придумывали развлечения: просили у продавцов мороженого сухой лёд (мороженое хранилось в деревянных ящиках, обложенное льдом). Клали лёд в бутылку, затыкали пробкой и через минуту пробка вылетала, как ракета! Восторг!... Играли в карты (переиграли, наверное, во все возможные игры).
А камни... Какие камушки на берегу Алушты! Нигде больше не встречала таких. Каждый раз притягивала домой несколько драгоценных находок: в полосочку, пятнышку, розовые или со сверкающими кристаллами внутри. А гладкие цветные стёклышки - отдельная история. Вечером сама сидела на берегу - общалась с морем. Оно меня знало и понимало, как никто другой.
Серо-чёрные от загара коленки, выгоревшие волосы, просолена насквозь, как таранька (купались только в море и сохли на солнце).
На набережной - летний кинотеатр. Приезжал театр кукол и тётя Вера (контролёр на входе), пускала нас, местных ребятишек, без билетов. Сидели на деревянных лавках, как воробьи на жердочке. Никаких телевизоров, телефон или радио. Всё по-настоящему. Живая жизнь...
Воспоминания накрывают с головой, могу говорить-писать часами. Алушта - душа моя. Чёрное море - в моём ❤️

60

Аня

Каждый год до самой аннексии ездили отмечать Новогодние праздники в Ялту. Зимний Крым завораживает.. Уже шесть лет мы без этих поездок, но я до сих пор помню волшебный свет утренней Ялты; соленый запах моря; обязательную поездку на Солнечную тропу; поездки на Ай-Петри и ощущение бесконечного счастья от того, что ты выше гор и ближе к небу. Обязательные набеги в старую старую в Ялте пельменную, винный погреб Массандры, вкус ,Седьмого неба князя Галицина, ( ох как мне теперь не хватает этих вин)))... Клетка с белками в конце Массандровского пляжа и вкуснейший плов в кафе у тети Вали...Поездки в хмурый день в Балаклаву..Можно ещё бесконечно долго перечислять все то, с чем ассоциируется Крым. Он всегда будет в моих мыслях и мечтах. Верю, что обязательно покажу его своему младшему сыну, который родился в 2014 году и видел наши крымские приключения лишь на фото и видео..

59

Василина

Кожного літа багато років ми з мамою, а потім я з сином їздили до Криму. Об'їздили весь південний берег.І кожного року у вересні у мене починає цвісти кактус, який я привезла з Алушти,мій «кримський друг»—мій особистий та особливий шматочок улюбленого Криму.Вірю і надіюсь на те, що зможу повернутися до Криму!💔

58

Олена

Мій перший спогад про Крим - я маленька семирічна дівчинка, вперше побачила море і гори. Алушта - це було якесь місто із казок "1000 та 1 ніч". Але у памяті найяскравіше - пікнік у горах, вкритих лавандовими смугами, неймовірний аромат, шум водоспаду і земля, якої я ніколи не бачила - вона, крім звичного, складалася ще й з малесеньких спіральних " ракушечок". Це було диво, це був чарівний сон! Потім було ще багато щорічних поїздок, але та, перша, була як перше кохання. Пишу і плачу. У нас вкрали не тільки частину території, вкрали дитячу мрію, казку, якими я хотіла поділитися зі своїми дітьми. Але не встигла..

57

Виктория

моя история длинною в 18 лет... с рождения до переезда в Харьков. Потом поездки каждое лето к родителям, бабушке и дедушке .. потом будучи беременной именно в 2014 у меня украли душу.. как мы всё равно прорывались через границы, чтобы увидеть друг друга..эта рана болит до сих пор

56

Ірина Дядікова

На кухні вже років 15 живе керамічна турка з написом "Ялта". Тому моя кава трошки солона, з присмаком кримського вітру та запахом кіпарісів. Кожного дня..

55

Анна Буачідзе

Сиджу вся в мурашках, і сльози на очах від спогадів❤️
Мені було років 10, коли я вперше поїхала туди в табір. І понеслося: дискотеки, кілометрові сходи, гранати прямо з куща, приїзд батьків у гості, найсмачніші булочки й тиха година з нескінченними розмовами. Трохи пізніше був уже інший Крим.

"Гори, скелі, життя в наметах, зоряне небо та його невимовна краса назавжди в серці."

Вечірнє вогнище, гітара, розмови до опівночі про все та ні про що, поїздки до Ялти, Алушти, Бахчисарая, Сімферополя, Балаклави, Гурзуфа, Сімеїза. Задушливі автобуси та неймовірної краси дороги серпантином. Зорепад і аромат ялівцю. Найсмачніші у світі персики та інжир, які просто зриваєш на шляху до пляжу😍

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 12.21.39
54

Ася Большак

Ми всі дуже різні, але водночас можемо грати в «Знайди 10 відмінностей» своїми історіями.

"Ну от де минало твоє літо, якщо не в Криму?"

Як щодо пансіонатів «Алые паруса», «Чайка», «Солнечный берег» і радянських їдалень із пампушками до борщу на обід? Походу на пляж, рушника з дельфінчиком і написом «Чёрное море 2006», бронювання поїздки на банані. Наметів із фенічками, неоновими браслетами та магнітиками, які ти ніколи не доносиш до холодильника.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 12.12.00
53

Юлія Оніщенко

Для мене це кожного разу щось нове й дивовижне. Це лавандові й макові поля, виноградники, степ і лінія неба, яка поєднується з морем.

"Крим — це дитинство, Батьківщина! Це козаки-розбійники, бадмінтон і хованки у дворі."

Це з гілки зірвати і з’їсти зелену аличу, абрикос чи акацію. Це перший комп’ютер. Це кожного літа з татом ходити на концерти Кіркорова, Леонтьєва та «Океану Ельзи», а зі старшою сестрою — на «Отпетых мошенников», «Иванушек» та «Фабрику зірок». Це з мамою годувати лебедів.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 11.44.55
52

Таня Алятина

Что для меня Крым?
Это вылазки с родителями весной в Ущелье трёх гор на шашлыки и осенью за грибами.
Это походы с любимым 5-В классом на Чуфут кале или восхождение по скалам на Роман-кош.

"Это песни у костра в Артеке и легенды о Медведь-горе."

Это первый поцелуй в Никитском ботаническом саду и первое ночное купание в бухте Ласпи. Это построенный с лучшим другом штабик на кипарисе, это кража сливы и инжира с соседнего двора и урожай миндаля с дедушкиного дерева.
Это купание в море до «синих губ» и лучшие закаты на пляже.

Читати всю історію

121148698_366976981096109_7708671875772370730_n
51

Лілія Прохоренко

за чергові перемоги в чергових олімпіадах і яциках, батьки огорошили нас з подругою путівками в табір. на місяць! посеред навчального року! за шістсот кілометрів від дому!

"вперше і поки востаннє Крим стався зі мною восени 2008"

перші дискотеки, десяток фільмів жахів по колу, бо дискографія обмежена😄

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-15 в 11.25.02
50

Христина Ровенчак

Мій Крим - це море, яке я 17 років не цінувала, а тепер не знаю, як 11 років живу від нього на відстані.

"Мій Крим - це моє дитинство, розбиті коліна, образливі прізвиська."

Мій Крим - це моя Євпаторія.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-12 в 13.15.09
49

Анастасія Коробкіна

Крим — це коли я в 4 роки вперше побачила море і закохалася в нього назавжди.

"У кожного з нас свій Крим 💔"

Крим — це коли в тому ж віці летіла через камінь на горі Карадаг, розсікла собі колінку, і шрам на ній викрашається й сьогодні як теплий спогад. Мій Крим завжди зі мною.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-12 в 13.06.01
48

Дарія Гопайнич

Для мене Крим — це Вежа й Кафа, де я готувала суп із води й сирої картоплі. Це ліцей-напівпансіон, де було моє перше весілля у 7 років 🤫 Це набережна, вздовж якої летить потяг.

"Крим — це елінг, де ти спиш на березі моря. Крим — це дім, який був домом."

Це місце, де я народилася, закохувалася, вчилася, страждала, вперше спробувала коньяк. Крим — це хамса з картоплею вранці на сніданок. Це мигдаль прямо з дерева та кизил із фундуком у лісі з куща.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-12 в 12.58.53
47

Ольга Мішевська

А хочеться рахат-лукума з кокосовою стружкою і мигдалем, щоб знову було 10 і можна було відпроситися з екскурсії Воронцовським палацом, піти до озера в парку, пити трав’яний чай і розгубитися перед вибором східних солодощів.

"Бувають такі дні, коли ввечері так хочеться чогось солоденького для заспокоєння душі й тіла. І от стоїш перед вітриною, а все не те... "

Щоб після підйому на зубці в тумані Ай-Петрі пити глінтвейн з маминого дозволу й чекати, доки розійдеться хмара, щоб сфоткатися на оглядовому майданчику з краєвидом на ПБК.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-12 в 12.50.40
46

Ганна Гальчук

Я хочу з вами поділитися своїми спогадами про рідний Крим. Це лише маленька частинка, але із най-най❤️.

"Крим — це безкраї степи, що переходять у високі гори. Вабливе море й вічне ☀️ "

Дивовижні краєвиди і глибоке чисте повітря. Чудові світанки й палахкотливі заходи сонця. Й де б ти не їхав, удалині завжди видніються гірські кряжі.⛰

Ніколи не забуду дитячий захват. Їдеш степом, а вдалині небо плавно зливається з тонкою смужкою Феодосійської затоки.🏖

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-01 в 12.12.51
45

Яна Кондратюк

Коли дме вітер трохи сильніше, ніж зазвичай — пече в грудях.
Коли під запах шашликів лунає з літньої тераси ресторану попсова пісенька — теж.
Коли їм прісні персики, помідори або інжир — і тут...

"Мій Крим. "

Особливо боляче в дивовижному 2020-му, коли немає можливості. Цього літа лише уві сні з головою пірнаю в моє море. Читаю історії #завжди_у_серці та в кожній його впізнаю.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-10-01 в 12.08.05
44

Ельвіна Подолян

Крим — це сім’я, розділена сотнями кілометрів і трьома КПП.

"Крим — це найкрасивіші заходи сонця."

Крим — це районна школа, твій двір і море в 10 хвилинах.
Це Севастополь, Ялта, Грот Діани, Фіолент, Учан-Су, Гурзуф, Євпаторія, потяги «Севастополь-Київ» і «Севастополь-Москва».

Читати всю історію

605765AB-0DED-4428-B8C7-DE27BC78A242
43

Христина Соловій

2011 року мої батьки не дозволили мені знятись у короткометражному фільмі, зйомки якого проходили на Тарханкуті. Я довго вислуховувала їхні аргументи, але я вже достатньо доросла, тому, мовчки зібрала свої завеликі на 3 розміри черевики, кільки сукенок, грюкнула дверима, а далі все, як в кіно...

"Крим - це наша історія і Крим досі на часі!"

Довга і виснажлива дорога, але такий омріяний пункт призначення - мис Тарханкут в Криму, котрий зафільмований у роботі Олександра Позднякова та Остапа Костюка «Manu & the Cabbage”( фільм у кометарях). То був безцінний досвід, який змінив моє життя.

Читати всю історію

120506500_2607673199445603_2241885810213133230_o-2
42

Тая Возна

В моєму випадку Крим зіграв важливу роль мого життя.
Це була подорож, яку мені запропонував мій кавалер на той час (теперішній чоловік) відпочити в Фаросі в палатках.

"Крим - це українське кохання!”

Він та його друзі які теж з нами були, професійно займались туризмом, тож я без вагань згодилась.
Це було моє перше море у житі!
В 21 вперше побачити море, то неймовірні відчуття!

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-30 в 17.53.09
41

Ярослава Семірядченко

Я народилася в Севастополі і прожила там 17 років поки не вступила до університету. Там живуть мої батьки, бабуся, дідусь і майже всі близькі родичі. Тільки ось у цьому році я так і не змогла їх відвідати...

"Крим - це моє життя”

Це коли мама загортає тебе в рушник після купання в морі. А у тебе губи сині, зуби стукають і з волосся капає сіль.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-30 в 16.22.09
40

Валерія Леденко

Знаєте, у кого найбільше родичів? У того, хто живе в Євпаторії. Вас завжди пам’ятають мамині тітки, чотириюрідні сестри та внучаті племінники бабусі. І всі ці люди рано чи пізно приїздять у гості. Моя мама пояснювала це тим, що всі дороги ведуть у Крим.

“Моя мама завжди казала, що всі дороги ведуть у Крим”

Мої батьки живуть у Криму вже 30 років, і за чей час кого в нас тільки не було. Одна умова — приїжджати з попередженням. Та одного разу сталася несподівана «навала», що принесла в наше життя не просто чергових родичів, а й чудових друзів на все життя.

Читати всю історію

Лера Леденко с родственницей Машей
39

Ігор Якубовський

Студентська база «Львівської політехніки»‎ в Алушті — легендарне місце. Тисячі студентів пережили там найвеселіші, а іноді й найдраматичніші події своєї юності. Вперше я потрапив туди у 1996 році, ще навчаючись в універі, а з 1999 їздив вже як організатор і очільник Табірної ради.

«Сміх і сльози, радощі і драми — в Алушті було все»

На одну зміну приїздили 150-200 студентів. Кожен день не був схожий на інший: ми проводили концерти, спортивні змагання, дискотеки. Тож не дивно, що за три тижні ледь знайомі однокурсники ставали дружною сім’єю.

Читати всю історію

Ігор Якубовський – Алушта 3
38

Володимир Безверхий

Це був 1990 рік, я закінчив 2 курс географічного факультету. Плани на літо були очевидні — оглядова практика по Україні. Одна група мала їхати в Крим, друга — в Карпати. Мені пощастило опинитися в першій і побачити півострів. Уперше в моєму житті на тривалий час.

“Крим для мене — це юність, студентські пригоди і таємничий Карадаг”

Метою практики було знайомство з Україною. Із її природою, економікою, одним словом, щоб мати загальне візуальне уявлення про країну, яку ми вивчали. Як і буває на літній практиці, ми засмагали, лазили по горах і влаштовували нічні посиденьки з гітарою.

Читати всю історію

Володими
37

Владислава Приступа

Влітку 2013 я вперше побувала в Криму без батьків. Це була студентська практика в Гурзуфі, ми працювали в санаторії, майже не спали, гуляли, купалися в морі і жили, як звичайні туристи. Було так класно, що перед від'їздом ми всі кинули у воду по монетці і розбиту тарілку з кухні — на щастя і щоб точно повернутися.

“Це був грудень 2013. Ми купалися в зимовому морі і уявляли, як повернемося сюди наступного літа...”

І це сталося! Восени нам запропонували знову поїхати на практику, у той самий санаторій. Пам'ятаю, як довго мені довелося вмовляти одногрупників, мовляв, ну коли ще ви побачите осінній Крим: без туристів і нав'язливих продавців кукурудзи?

Читати всю історію

Владислава Приступа
36

Вікторія Детцель

Для мене Крим — це моя тітка Неля. Уже в зрілому віці вона кинула все в Чернівцях і придбала малюсіньку квартиру в Ялті.

“Я мрію повернутися в тітчин будинок у Ялті, що давно вже став моїм другим домом”

Неля — молдаванка, що все життя прожила на Західній Україні. Її гостинності і моторності можна тільки позаздрити, тому за кілька років миршава квартирка недалеко від набережної перетворилась на затишний будинок.

Читати всю історію

Вікторія 2
35

Артем Кисельов

З дитинства я мріяв про авантюри. Як і будь-який хлопчина, хотів стати моряком, що відважно змагається з піратами, шукає скарби і відкриває континенти. Чи мандрівником, що забирається на найвищі гори, де не ступала нога людини.

“Сподіваюсь, моя життєва авантюра завершиться там, де й почалася — у рідному Севастополі”

Перша реальна пригода сталася зі мною, коли мені було дванадцять. Одного дня батько сказав мені «Збирай речі, за тиждень поїдеш у табір», а в який — не сказав. Усю дорогу я мріяв про те, що це буде «Артек» із пляжним відпочинком, кричалками і обідами за розкладом. Натомість тато завіз мене на край скелі, де стояли в ряд туристичні намети.

Читати всю історію

Артем2
34

Галина Олійник

Наш перший Крим
Далекий 2005 рік... Нашій сім’ї всього три роки, а маленькому Владіку - два. Ми - щасливі, молоді і зелені, але, звісно вважаємо, що дуже обізнані в цьому житті!

“Так, як в своєму дитинстві я моря не бачила, - дала собі обіцянку, що буду їздити завжди, як тільки буде можливість і бажання. ”

Отож - Кримський півострів!!!
Моя подруга Іра вся така засмагла і на емоціях приїхала з Феодосії, тому ми прийняли рішення - вперед!!!

Читати всю історію

7212D2F9-51D4-4A1B-8C32-CB6339C041BC
33

Анна Куделя

Це був червень 2003 року. Ми з танцювальним клубом бального танцю "Престиж" поїхали на міжнародний конкурс дитячої творчості "Звездный Крым".

У нас було 10 днів для того, щоб показати три танці та відпочити. Палац, у якому ми виступали знаходився у Лівадії. А поселили нас у школі-інтернаті за адресою провулок Юності, 8. Пам'ятаю як зараз дорогу до палацу: дерева та кущі, якими я милувалася та вдихала фітонциди...🌲🌱🌳

Читати всю історію

20200925_160550
32

Мар'яна Осадчук

— Ану, чий Крим?
— Мій.

“той Крим, куди у серпні їхали з батьками — у Мирний під Євпаторією. ”

Набивали машину речами й провіантом, насипом напаковували огірки й садили мене на переднє пасажирське, де я обіцяла, що не спатиму всю ніч — як тато. Солідарності мені, направду, бракувало вже під Черкасами (2 години від дому).

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-28 в 12.46.38
31

Альона Низовець

У кімнаті панує аромат дині та стиглих персиків
“Хух, нарешті ми приїхали!”, – каже тато, скидаючи з себе усі сумки і посміхаючись кімнаті, з якою не бачився цілий рік.

“Ми з братиком одразу ж біжимо до вікна, щоб подивитись на синю стрічку Чорного моря на горизонті. Воно злилось в одне ціле з небом. Тепер це гарне блакитне полотно.”

Ми приїжджаємо сюди кожен рік на літні канікули. Алушта. Професорський куточок. Чорне море. Кримськотатарська їжа. Кримське вино та розмаїття фруктів.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-28 в 12.24.22
30

Вікторія Орбу

Крим, мис Айя, сосни, намети, їжа на вогнищі, джерельна вода, чисте Чорне море, дивовижна енергія місця, всюди цікаві персонажі-палаточники, випадкові добрі знайомства й навіть мої батьки!)

Щоразу, коли згадую про намети, думаю, що на мисі Айя все було ідеально... Я б і зараз туди гайнула на місяць, навіть одна.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-25 в 14.53.32
29

Ксенія Романчук

Я не народилася в Криму, мої родичі там не живуть і мої дитячі спогади з ним не пов’язані, але я настільки небайдужа і так його люблю.

“Мій Крим — це запах кипарисів і ялівцю. Щоразу я привозила звідти дерев’яний гребінець, щоб якомога довше зберегти цей запах.”

Мій Крим — це мис Фіолент. Це коли стоїш на краю скелі у хмарині й відчуваєш легкість і свободу. Це дикі пляжі неймовірної краси з найчистішою водою. Купання, коли не думаєш, як ти виглядаєш, просто пірнаєш у хвилю, біжиш у воду.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-25 в 14.47.27
28

Катерина Репич

Що ти для мене?
Бабуся на городі ( обличчя якої все у молодильній масці з малини), мама на роботі (яка пропадає там днями й ночами, бо її так багато і вона так далеко), тато в полі (заклопотаний, має багато справ з тими коровами), сестра десь поруч (і потребує так багато уваги).

“Це ранок, коли зацвів перший мигдаль.”

Це день, коли вся у сльозах проводжала останній шкільний дзвоник. Це вечір, коли виснажена після роботи всеодно йшла танцювати до ранку. Ти виноград (начемболосений після сезону), груша (та, що найсолодша біля качелі в кінці городу), айва (ну неможливо дочекатися, щоб достигла) та інжир (який їсиш, поки не луснеш).

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-25 в 12.26.04
27

Вікторія Доан

всі кращі пляжі мого життя живуть там, де з площі нахімова відправляються «лучшие прогулки по бухтам сєвастополя», де на учкуєвку ходять маршрутки з водіями, які не робили зупинку, коли зверталась українською💔, де я дізналась хто такий «куріний бог», і де народився кращий салат мого життя з херсонських рожевих і кримського фіолетового, з базиліком.

тоді тато навчив як правильно ходити на пляж - о сьомій, поки вода незкаламучена і пахне кавуновими шкірками,сонце ще не дає причин вимащуватись сметанкою, а «уважаємиє турісти і гості города» відсипаються після нічних вечірок з моряками флотів двох країн⚓️ мама дістає підстилку і персики з великої смугастої пляжної сумки «Севастополь 2002», ми з братом в воді. баба сіяла горох...

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-25 в 12.16.29
26

Христина Сиволап

Артек.

Перший мій табір, перший мєдляк під Ірину Білик, перший поцілунок. Концентрація перших моїх підліткових емоцій. Всі відбулись там.

Я була в Артеку двічі, в 2004-му та 2005-му. Кожна зміна була тематичною і я двічі попадала на зміну «кінофестиваль» (совпадєніє?)
Тоді вперше взагалі задумалась над тим, як виглядає кіно зсередини, бо в табір до нас приїжджали актори з супер цікавими майстер-класами (наприклад, Ольга Сумська, яку я через багато років мала честь зустріти вже на кастингу проекту, який режисувала).

Читати всю історію

photo_2020-09-25 11.55.40
25

Яна Білик

Пишу ці рядки і сльози котяться по щоках
Вже не буде як раніше....
Ці спогади - вони вічні!

“Крим для мене - це величність, пам’ять, загадковість, тепло, краса і любов”

Я дуже добре пам‘ятаю, як мене,
звичайну сільську дівчинку,
яка приїхала з Сумщини,
вразив Ханський палац.
Я не бачила такого ніколи!!!!!

Я дуже добре пам‘ятаю людей,
які завжди готові пригостити,
які на українську реагували
з посмішкою і раді були бачити.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-25 в 11.33.33
24

Анастасія Єсик

Це був випускний на курсі Лєри Квасневської. Ми сиділи на даху однієї з київських висоток, слухали тексти одне одного і раптом вийшла дівчинка в білому лляному костюмі. Прочитала нам свою історію і так неголосно наспівала пісню Земфіри в кінці. Тільки замість «Лондона» у неї пролунав «Крим».

«..Мне приснилось небо.. Крыма».

«Да, дівчата, в Криму все було якимсь особливим. Там були, навіть, кавуни якісь особливі. Дині. Повітря. Море. Гори. Чоловіки! Але знаєте що я думаю? Я думаю, що зараз там не так особливо, як було у нас з вами ».

Ось тут то і йохнуло.

Читати всю історію

photo_2020-09-24-20.44.49
23

Анастасія Родоманська

Що таке Крим для мене?

“Це перша далека самостійна поїздка. Табір після 9-го класу, літо, нові друзі й море вражень. Спроба доторкнутися до самостійного життя далеко від батьків. ”

Лише твій кнопочний Самсунг і гроші готівкою, які почали закінчуватися задовго до кінця зміни. Довелося скасувати вже оплачену екскурсію до Балаклави під прикриттям того, що мене закачує в автобусі, щоб хоч якось протягнути до повернення додому🙈 Тож Балаклава залишилася для мене відкритим гештальтом.

Читати всю історію

photo_2020-09-21_20-47-08
22

Марія Шакалова

Всі ми навчені головному: місячні доріжки нічного моря оманливі так само як і копійки, кинуті йому в 2013-му. Навчені не завалювати горизонт із першої спроби, тому що їх таких 36, а хочеться проявити кожну.

“Душі наші завбільшки з виноградники, а самі ми — винороби, винопивці-аматори. Любов до погребів і келихів, які треба тримати за ніжку, зрощена на заводах і дегустаціях та розливному хересі на набережних.”

Пам’ять наша — зацілована точково карта. Там пляжі, спуски до води, камені, біля яких мідій збирали для обіду. А ще кадри з «Діамантової руки» й «Дикунів», спів цикад і чебуреки з маленького кафе в Алупці, які кращі за київські в «Мусафірі».

Читати всю історію

IMG_7789
21

Женя Фурман

- Чий Крим?
- Мій.

“Крим — це найкрасивіше та найрідніше місце на землі, де я народилася і прожила 20 щасливих років свого життя.”

Мій Крим — це пречудове дитинство, школа, перше кохання, університет у найкрасивішому місці на березі Чорного моря.

Мій Крим — це люди, вільні у своєму самовираженні. Такі різні, але жоден не випадковий.

Читати всю історію

IMG_7331
20

Cтася Аветисян

У 2011 році вперше і востаннє побувала в Криму і провела відпустку 
в Євпаторії.

“Я бачила Італію і Іспанію, але місця красивішого за Крим так і не знайшла…”

Коли мені було 19, я приїхала в Євпаторію до своєї шаленої подруги Улі. Шаленою я її називаю тому, що вона завжди втрапляла в пригоди.

Наприклад, на пляж вона мене водила на закриту територію лікувального пансіонату. Щоб туди потрапити, треба було дочекатися, поки охоронець дійде до іншого краю пляжу, і перелізти через паркан. І так щодня, о 5:30 ранку.

Читати всю історію

8-Ctasya-Avetisyan-2
19

Ксенія Бірсан

З 2005 до 2007 року подорожувала з батьками в Крим, двічі була в «Артеку».

“Для мене Крим — це всеохопне відчуття свободи, коли стоїш на найвищій точці Аюдагу”

Кожен, хто був в «Артеку», зі мною згодиться: найдужче запам'ятовується ніч, коли усіх новоприбулих дітей мають урочисто посвятити в артеківці. Те відчуття хвилювання до тремтіння під колінками неможливо забути. Ми ніколи не знали деталей завчасно. Знали тільки, що треба буде ще до сходу сонця прокинутися і піднятися на Ведмідь-гору.

Читати всю історію

9-Ksenіya-Bіrsan-2
18

Наталія Цверава

З 1990 до 2013 по кілька разів на рік їздила до брата в Сімферополь.

“Із високої гірки ми з братом цілу ніч дивилися на Сімферополь”

Якщо можна вмістити всі спогади про Крим в один — для мене це будуть ночі на гірці у Сімферополі. Вперше я побувала там разом із братом: це було таке собі примирення після того, як кілька років ми просто не спілкувалися.

Читати всю історію

10-Natalіya-Cverava-2
17

Світлана Мандриченко

З 1985 до 2006 року їздила по всьому Південному узбережжю Криму.

“Мій шкільний похід на Демірджі став знайомством зі справжнім Кримом”

Щороку ми відпочивали з батьками в Криму. Відпочинок був спокійним і розміреним: у старих пансіонатах, з шашликами на набережній Алупки та гарячою кукурудзою на пляжі.

Читати всю історію

11-Svіtlana-Mandrichenko-2
16

Софія Юдіна

Ніколи не була в Криму, мріє туди поїхати, щоб зустрітися з батьком.

“Я мрію про зустріч, яка почне все спочатку...”

Так сталося, що я ніколи не була в Криму, але він завжди в моїх думках. 5 років тому мій батько переїхав у Сімферополь, і з того часу ми не бачились.

Своє дитинство я провела в Полтаві. Коли була ще маленькою, батьки часто сварилися, у сім’ї панувала не найздоровіша атмосфера. Згодом вони розлучилися, я стала жити з мамою, але підтримувала зв'язок з батьком. Він проявляв турботу, як умів, та я не приймала його увагу, на мене тиснуло минуле — зі скандалами і сварками.

Читати всю історію

12-Sofіya-Yudіna-2
15

Ірина Целінко

Крим — це коли тобі 11 і ти разом із класом вперше в житті їдеш в інше місто і задихаєшся від гірської краси, яку ти побачив вперше...

“Крим — це коли тобі 14 і ти їдеш у табір, прокидаєшся у палатці під співи цикад, співаєш пісню "Лиш вона... " біля багаття, вчиш росіян з підмосковного міста Електросталь словам "парасолька і "краватка" і зустрічаєш схід сонця біля Ведмежої гори... ”

Крим — це коли тобі 18 і ти їдеш до Тарханкуту через весь південний берег, не оминаючи Алушту, Алупку, Ялту, Форос та Севастополь....

Крим — це коли тобі 19 і ввечері ви вирішуєте з одногрупницями поїхати у Нікіту на бал Хризантем, а вранці ви вже там пірнаєте у п'янкий аромат цих осінніх квітів...

Читати всю історію

IMG_20200915_233944_605
14

Олена Лисенко

Що для мене Крим?

Перша мить життя і перший подих. Саме те кримське повітря, яке неможливо забути.

“Мій дитячий Крим — це ніжні колискові мами та міцні плечі батька, з яких так зручно було дивитися на рідний Сімферополь. Перші квіти й Чебурашка від сусідського хлопчика на мій перший свідомий день народження. Перший вірш про «дiвчинку Наталку в білім фартушку».”

Перший дзвоник і крик першої вчительки — за ліву руку. Перша поїздка до Алушти й годування чайок на набережній м’яким, теплим, духмяним хлібом, який пахнув моїм безтурботним дитинством. Порвана гілкою абрикоса нова сукня і перші сльози.

Читати всю історію

Снимок экрана 2020-09-23 в 11.24.44
13

Ольга Бондар

Я народилася в Криму і прожила там 20 років свого життя.

“Мій Крим — це біганина наввипередки з братами й сестрою на подвір’ї у бабусі, сидіння на айві та облизування снігу за гаражем.”

Мій Крим — це коли вся сім’я збирається за великим столом на кожне свято й дні народження.

Мій Крим — це гарячі бабусині пиріжки та найсмачніша у світі рисова молочна каша на сніданок.

Читати всю історію

E45764DD-8E15-4D9D-8FEF-901058FF7172
12

Кирило Юдін

З 2006 до 2012 року подорожував із батьками: був у Ялті, Євпаторії, на мисі Тарханкут, в Алушті, Алупці та Севастополі.

“У Криму я відсвяткував свій найкращий день народження…”

Мені ось-ось мало виповнитись шістнадцять, коли ми з батьками і молодшою сестрою вирушили «дикунами» в Тарханкут. Їхали машиною і гарно підготувалися: взяли намети, спальники, консерви і спиртовий пальник, щоб просто на березі моря готувати собі їжу.

Читати всю історію

5-Kirilo-Yudіn-2
11

Денис Король

У 2004-2005 роках ходив у гірські походи на плато Карабі-яйла, у 2010 провів один день у Ялті.

“Ялта мене вразила. До моря я звик, але гори, сосни й кипариси, яких у степовій Одесі немає, — це щось казкове…”

Вона була з Сімферополя, а я з Одеси. Познайомились в інтернеті, довго листувалися, і врешті вона запросила мене у своє рідне місто. А я що? Погодився, звичайно!

Читати всю історію

2-Denis-Korol-2
10

Тетяна Каштанова

З 1995 до 2013 року приїздила з батьками до Севастополя.

“Мої батьки повторювали свою історію знайомства щороку”

Якби не було Криму, не було б мене. Читайте цю сентиментальну фразу буквально: мої батьки познайомились у Севастополі, на весіллі спільних друзів.

За декілька днів до весілля гості прийшли на пляж. Погода була чудова, хлопці стрибали з пірса, дівчата плескалися в воді, а старше покоління засмагало. Моя мама пішла плавати.

Читати всю історію

13-Tetyana-Kashtanova-2
09

Марія Міхеєва

У 2009 році разом із хлопцем влаштувала турне по Південному узбережжю Криму.

“Найчастіше я згадую безсонну ніч під зорями Ялти, де не було ні душі — тільки я і він...”

Це був 2009 рік. Того літа ми з моїм хлопцем Стасом мали святкувати річницю стосунків. Одного дня я заностальгувала за дитячими поїздками в Крим і сказала: «Хочу на море!». Довго чекати відповіді не довелося — і вже ввечері у нас у руках були два квитки на потяг в Алушту.

Читати всю історію

6-Marіya-Mіheєva-2
08

Анастасія Панкова

З 2005 до 2007 проводила літо в Судаку та подорожувала по Південному узбережжю Криму.

“Вже 13 років висить у мене на стіні висить фото — вицвіле, із заламаними кутиками, але таке рідне”.

У мене є багато історій з Криму, але є одна, що назавжди в серці. Та, яку я пригадую з особливим теплом.

Якось ми з батьком знудилися лежати на пляжі і вирішили піднятися на гору поблизу. Просто зірвались з місця і пішли в чому були. Я у в’єтнамках, шортах і футболці, а тато — лиш у плавках і шльопанцях

Читати всю історію

14-anastasia-pankova
07

Наталія Дмитришин

Мій Крим...
Ти ж знаєш, в мене лише одна асоціація - це ти. Але про все по порядку.

"Вперше я побачила Крим, коли мені було 17."

Найгостріше враження - скажена їзда кримських водіїв і серце в п'ятках, бо сиділа на передньому сидінні, всі ці серпантини і відсутність звичних правил руху. Я була абітурієнткою, поїхала з братами на базу від свого майбутнього універу. Була налякала, вражена і приємно схвильована. В мене попереду - студентське життя. І ще 6 літ поспіль на цій базі. Привіт, «Політехнік» в Криму! Хто ж знав в далекому 2006-му, що ти стільки мені подаруєш.

Читати всю історію

14633247_10209096880351756_5140087335032490947_o
06

Марія Суляліна

Я народилась і виросла в Ялті. Поїхати з Криму після окупації в 2014 було найважчим рішенням у житті.

"Крим - це дім, де мені пощастило народитись та прожити 18 років біля моря і неймовірної краси. Я кожного ранку прокидалась та пила каву, дивлячись у вікно, де зліва було видно гори, а справа море."

Для мене Крим це неймовірні запахи, це шторм восени, який заливає нижню набережну міста, через який можуть відмінити уроки, це про бігти після школи на пляж.

Читати всю історію

kolona-khersonesu
05

Алім Алієв

Народився в Узбекистані. У 1989 разом із родиною повернувся на батьківщину. До 2005 року жив у селі Геройське Сакського району.

“Я назавжди запам'ятав народні свята, де збирався весь наш рід...”

Нас, кримських татарів, усього триста тисяч в Україні. Мабуть, саме через це ми одне одному як брати. Згадую, як ми цілими родинами допомагали зводити будинки сусідам після повернення з депортації — сьогодні я тобі, а завтра ти мені. Допомагали шукати роботу тим, хто тільки-но приїхав і ще не знайшов собі місця на півострові.

Читати всю історію

15-alim-aliev
04

Ілона Червоткіна

Народилася і жила в Керчі до 2013 року. В Криму залишилася вся родина Ілони: батьки, сестра і племінник.

“Я згадую смак маминого чаю з чебрецем, що назавжди став для мене смаком дому…”

Я народилась і виросла в Керчі.

Пам'ятаю, як кожної осені ми їздили по гриби у степ: інколи далеко вглиб півострова, частіше — до узбережжя Азовського моря. Цей пейзаж досі стоїть у мене перед очима: я, сам на сам із безмежними просторами, удалині синіє море, а навколо — вкриті сухою травою пагорби.

Читати всю історію

7-Іlona-Chervotkіna-2
03

Ігор Мітров

Народився 1991 року в Керчі і прожив там до 2008 року. Не був вдома вже 6 років, у Керчі залишилася вся сім'я.

“Зараз я живу спогадами: Крим мені сниться вночі, мені сняться ці античні розвалини...”

Коли мені було 8, я зрозумів, що живу в музеї під відкритим небом. Поки мої однолітки займались казна-чим, я всі канікули проводив на горі Мітридат, де з ранку до ночі вивчав залишки акрополя Пантікапея. Під ногами похрускували черепки амфор, які зазвичай можна побачити лише в музеях чи підручниках з історії. Із них же я дізнався, що тим амфорам понад 2,5 тисяч років.

Читати всю історію

4-Іgor-Mіtrov-2
02

Аліє Хаджабадінова

З 1990 по 2015 рік жила у селі Октябр, містах Джанкой, Сімферополь та Євпаторія.

“Я й досі кожного ранку варю собі каву за родинним рецептом. І щоразу мені ніби здалеку вчувається мамин голос”

Я кримська татарка, якій пощастило народитися на історичній батьківщині, у Криму. Вікна мого будинку в селі Октябр Джанкойського району виходили на поле.

Читати всю історію

3-Alіє-Hadjabadіnova-2
01

Сергій Мокренюк

З 1978 по 2014 рік жив у Феодосії.

“П’ятнадцять хвилин на зимовому кримському пляжі — найщасливіші в моєму житті…”

«Коли вони вже приїдуть?» та «Коли нарешті вони поїдуть?» Ці два запитання розділяють рік мешканців усіх курортних містечок на дві частини — до початку туристичного сезону і під час нього.

Читати всю історію

1-Sergіi-Mokrenyuk-2